1І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду. 2І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. 3Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому. 4Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити. 5Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові. 6Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому, 7і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий. 8Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ? 9Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я. 10Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі? 11Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я. 12Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.

13Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого. 14Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі. 15Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу. 16Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними. 17Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.

18Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого. 19І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить? 20Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся; 21як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить. 22Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи. 23Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.

24Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний. 25Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу. 26Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої? 27Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути? 28Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики. 29Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він. 30Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої. 31Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав. 32Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому. 33Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого. 34Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.

35Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? 36Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? 37Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. 38Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому. 39І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. 40І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ? 41Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.